Основні механічні властивості міді та мідних сплавів безпосередньо відображаються рівнем їхньої твердості, а механічні властивості матеріалу визначають його міцність, зносостійкість та стійкість до деформації. Зазвичай існують такі методи випробувань для визначення твердості міді та мідних сплавів:
1. Метод визначення твердості за Брінеллем: Він відповідає положенням щодо визначення твердості, зазначеним у міжнародному стандарті ISO 6506-1:2014 «Металеві матеріали – Випробування твердості за Брінеллем». Цей метод випробування застосовується до чистої міді, латуні, бронзи або відносно м’яких мідних матеріалів; наприклад, вимогою щодо визначення твердості для литих мідних сплавів є визначення твердості за Брінеллем (HBW).
2. Залежно від різної твердості та товщини міді, також можуть бути застосовані методи випробування твердості за Роквеллом або Віккерсом. Наприклад, латунь можна випробувати за шкалою HRB (відповідно до міжнародного стандарту ISO 6506-1:2014 Металеві матеріали – Випробування твердості за Роквеллом – Частина 1: Метод випробування), а латунні листи можна випробувати за шкалою твердості за Віккерсом HV. Стандарти твердості латуні різняться залежно від її різного складу та стану термічної обробки, і оцінку необхідно проводити на основі конкретних методів випробувань та стандартів.
3. Портативний метод випробування твердості за Вебстером: Відповідно до національного стандарту GB/T 32660.1-2016 Металеві матеріали – Випробування твердості за Вебстером – Частина 1: Метод випробування, цей метод випробування застосовується до мідних та листових сплавів міді з відносно тонкою товщиною зразка.
Вищезазначені відповідні стандарти випробувань складають технічну основу для випробувань міді та її сплавів. Під час випробувань продукції ми обираємо різні методи випробувань залежно від типу матеріалу та застосування.
Час публікації: 17 жовтня 2025 р.
